Роль психолога у взаємодії між слідчим, прокурором та законним представником дитини

Коли дитина бере участь у кримінальному провадженні, важливо забезпечити належне представлення її прав та інтересів. Законний представник має супроводжувати дитину під час її участі у процесуальних, зокрема слідчих (розшукових), діях та у взаємодії зі слідчим, дізнавачем або прокурором.

Зазвичай законним представником є особа з найближчого оточення дитини. Однак на практиці така особа не завжди здатна повною мірою діяти в найкращих інтересах дитини. Причинами можуть бути нерозуміння своєї ролі, емоційна нестабільність, конфлікт інтересів, спроби впливати на показання дитини або поведінка, що може завдати їй додаткової шкоди.

Чому роль психолога важлива

Психолог, який взаємодіє з дитиною, може спостерігати не лише за її станом і реакціями, а й за поведінкою законного представника. Це дозволяє своєчасно помітити ситуації, коли дії або бездіяльність законного представника не відповідають найкращим інтересам дитини або можуть вплинути на її свідчення.

Підтримка законного представника

Психолог може допомогти законному представникові краще зрозуміти, що саме відбуватиметься під час слідчої дії, якою є його роль та як підтримати дитину без тиску, втручання або нав’язування власної позиції.

Перед проведенням процесуальної дії психолог може пояснити законному представникові:

мету слідчої або іншої процесуальної дії;
роль законного представника під час участі дитини;
можливі емоційні реакції дитини;
як залишатися спокійним і підтримуючим;
чого не варто робити під час допиту або опитування;
чому дитина має право самостійно повідомляти відому їй інформацію.

Важливо

Підтримка законного представника не означає підготовку його до впливу на дитину. Її мета — допомогти дорослому поводитися спокійно, не заважати дитині, не тиснути на неї та не перешкоджати реалізації її права бути почутою.

Що доцільно з’ясувати у законного представника

До початку слідчої дії психолог може поспілкуватися із законним представником, щоб краще зрозуміти ситуацію дитини та можливі ризики для її участі у провадженні.

Про законного представника

хто є законним представником;
який зв’язок із дитиною;
чи проживає разом із дитиною;
чи розуміє свою роль у провадженні.

Про стосунки з дитиною

якими є стосунки з дитиною;
чи є довіра між ними;
як дитина реагує на присутність цієї особи;
чи хоче дитина, щоб саме ця особа її супроводжувала.

Про подію

що відомо законному представнику;
звідки він дізнався про подію;
чи говорив із дитиною про подію;
як реагував на повідомлене дитиною.

Про подальшу підтримку

чи готовий підтримувати дитину після слідчої дії;
чи планує звертатися до психолога або іншого фахівця;
чи має додаткову інформацію, важливу для провадження.

Коли виникає ризик для інтересів дитини

Психолог має звертати увагу на поведінку законного представника, яка може шкодити дитині або перешкоджати її участі у кримінальному провадженні.

знецінення або приниження дитини;
звинувачення дитини у тому, що сталося;
спроби відповідати замість дитини;
нав’язування дитині певної версії подій;
емоційний тиск, погрози або залякування;
перешкоджання проведенню слідчої дії;
байдуже або агресивне ставлення до дитини;
конфлікт інтересів між законним представником і дитиною.

Приклад

Під час допиту потерпілої дитини законний представник може перебивати її, відповідати замість неї, ставити під сумнів її слова або публічно звинувачувати у тому, що сталося. Така поведінка може посилити травматизацію дитини, вплинути на її здатність повідомляти інформацію та перешкодити реалізації її права бути почутою.

У такій ситуації психолог має звернути увагу слідчого, дізнавача або прокурора на ризики для інтересів дитини та необхідність реагування.

Заміна законного представника

Якщо дії або бездіяльність законного представника шкодять чи можуть зашкодити інтересам дитини, у кримінальному провадженні може постати питання про його заміну.

Психолог не ухвалює рішення про заміну законного представника, але може звернути увагу слідчого, дізнавача або прокурора на обставини, які свідчать про порушення прав чи інтересів дитини.

Що має зробити психолог

спостерігати за взаємодією законного представника з дитиною;
оцінювати, чи не впливає поведінка законного представника на стан дитини;
звертати увагу на ознаки тиску, знецінення або конфлікту інтересів;
повідомити слідчого, дізнавача або прокурора про ризики для дитини;
рекомендувати розглянути питання про заміну законного представника, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини;
зафіксувати відповідні спостереження у довідці, висновку або іншому документі в межах своєї компетенції.

Практичний алгоритм для психолога

До початку слідчої дії отримати від слідчого, дізнавача або прокурора інформацію не лише про подію, а й про законного представника дитини.
Поспілкуватися із законним представником і пояснити йому його роль.
За можливості поспілкуватися з дитиною та з’ясувати, чи почувається вона безпечно поруч із цією особою.
Під час процесуальної дії спостерігати, чи діє законний представник у найкращих інтересах дитини.
У разі ризиків повідомити про них уповноважену особу.
Зафіксувати обставини, які можуть мати значення для захисту прав та інтересів дитини.

Головне

Роль психолога у взаємодії між слідчим, прокурором та законним представником полягає не у заміні законного представника, а у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Якщо поведінка законного представника шкодить дитині або може вплинути на її показання, психолог має звернути на це увагу уповноважених осіб і зафіксувати відповідні обставини в межах своєї професійної компетенції.