Чому діти вчиняють сексуальне насильство щодо інших дітей і що з цим робити

Сексуальне насильство, яке вчиняє одна дитина щодо іншої, найчастіше викликає відчуття безпорадності і сильну емоційну реакцію у дорослих, в т.ч. і у фахівців, які стикаються з цим. Слід розуміти, що сексуальні дії з боку однієї дитини щодо іншої дитини не завжди є цілеспрямованою дією сексуального насильства. Для фахівців, які працюють з таким випадком, важливо розуміти, що така поведінка може бути пов’язана з низкою факторів, а також чітко знати, яких втручань потребує як постраждала дитина, так і та, яка вчинила насильство. Докладніше ми зупинимося на роботі з другою категорією дітей.

Фактори, які можуть бути підґрунтям вчиненого сексуального насильства однієї дитини щодо іншої.

Досвід насильства або травмування

У значної частини дітей із сексуалізованою агресивною поведінкою в анамнезі є травмувальний досвід – сексуальне або фізичне насильство, емоційне нехтування, перебування у середовищі, де грубо порушуються особисті межі і відсутнє почуття безпеки. Як це працює:

формується викривлене уявлення про близькість і тілесність;

стирається межа між “дозволено” і “не дозволено”;

відбувається відтворення пережитого досвіду як способу “опрацювання” травми.

У підлітковому віці це може посилюватися через зростання сексуального інтересу та інтенсивні емоції, які обумовлені пубертатним періодом, зокрема стрімкими гормональними змінами. Якщо травма не опрацьована, підліток може діяти імпульсивно, відтворюючи знайомі/пережиті сценарії. З факторів, що пов’язані з психічним здоров’ям, у таких випадках часто фіксуються:

посттравматичні реакції (гіперзбудження, імпульсивність);

труднощі з регуляцією емоцій;

дисоціативні прояви.

Відсутність сформованих уявлень про межі і згоду

Дитина не народжується з розумінням приватності тіла – це результат навчання і виховання. Якщо дорослі уникають ці теми, дають суперечливі сигнали або самі порушують межі (наприклад, не поважають тілесну автономію), дитина не формує чітких орієнтирів. Це означає, що:

дитина думає, що діє в межах норми;

така поведінка порушує межі допустимого, зокрема тілесності інших;

не оцінює наслідки для іншої людини.

У підлітків це ускладнюється:

прагненням до експериментування;

впливом групи однолітків;

недооцінкою ризиків (особливість розвитку префронтальної кори).

Вплив сексуалізованого контенту

Ранній доступ до порнографії або контенту для дорослих формує відчуття викривленої “норми” та нереалістичні сценарії, впливає на психосексуальний розвиток, що у свою чергу призводить до:

нормалізації примусу або домінування;

об’єктивації іншої людини;

нерозуміння теми згоди та особистих кордонів і меж приватності.

Для підлітка, який ще не має сформованого критичного мислення, це може ставати “моделлю сексуальної поведінки”. Посилюючі фактори:

відсутність дорослого, який пояснює різницю між реальністю і контентом;

емоційна депривація (стан, спричинений тривалою відсутністю або дефіцитом емоційного контакту, любові, турботи та підтримки, що призводить до незадоволення базових емоційних потреб);

поєднання з імпульсивністю.

Ризики зростають при:

поведінкових розладах;

залежностях (у тому числі цифрових);

обсесивних тенденціях (нав’язливе відтворення побаченого).

Порушення саморегуляції та імпульсивність

У дітей і підлітків механізми гальмування поведінки ще формуються. Якщо додатково є фактори ризику, контроль ще слабший. Як це проявляється:

дія “тут і зараз” без оцінки наслідків;

труднощі зупинитися;

низька толерантність до фрустрації.

Найчастіше це пов’язано з:

СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності) – імпульсивність, пошук стимуляції;

травмувальним досвідом – постійна напруга нервової системи;

розладами настрою – коливання емоційного стану, що впливають на контроль.

У пубертаті ситуація загострюється через:

гормональні зміни;

підвищену чутливість до винагороди;

недорозвинену систему самоконтролю.

Потреба у контролі, владі або компенсації безсилля

Якщо дитина системно переживає безсилля (домашнє насильство, приниження, булінг), вона може шукати ситуації, де сама стає “сильнішою”. Сексуалізована поведінка у цьому випадку:

не про інтерес до сексу як такого;

а про контроль, домінування, зняття внутрішньої напруги.

Часто це поєднується з:

розладами поведінки;

агресивними моделями у сім’ї;

відсутністю безпечних моделей поведінки.

Дефіцит емоційного контакту та уваги

Коли дитина не має стабільного емоційного зв’язку з дорослим:

вона шукає способи привернути увагу;

може експериментувати з поведінкою, яка викликає сильну реакцію;

не формує емпатію через відсутність досвіду прийняття.

У підлітків це часто поєднується з:

самотністю;

заміщенням близькості через ризиковану поведінку.

Можливі супутні стани:

депресивні прояви;

тривожність;

розлади прив’язаності.

Що робити дорослим у випадку, коли зафіксовано випадок сексуального насильства однієї дитини щодо іншої:

Забезпечити безпеку

фізично роз’єднати дітей (особливо стосується закладів, де діти перебувають цілодобово);

оцінити, чи була шкода і чи потрібна медична допомога;

не залишати ситуацію без реакції – звернутися до поліції.

Стабілізувати власну реакцію

Емоційна реакція дорослого впливає на подальшу динаміку. Агресія і сором не зменшують ризик повторення, а лише поглиблюють проблему. Тому дорослим слід, у першу чергу, стабілізувати власний стан, після чого спланувати подальший алгоритм дій. Важливо пам’ятати, що передусім ми реагуємо на ситуацію як люди, і лише потім – як фахівці чи фахівчині. Якщо ми маємо власний досвід пережитого насильства, нам може бути складно діяти професійно та надати належну допомогу дитині – як тій, що постраждала, так і тій, яка вчинила насильство. Саме тому надзвичайно важливо працювати над власними переживаннями та емоційною стійкістю.

Розвести ролі

дитина, яка постраждала – потребує захисту і підтримки;

дитина, яка вчинила дії – потребує корегувальноїдопомоги і у випадку, якщо її дії є злочином – притягнення до відповідальності, з урахуванням принципів і процедур правосуддя, дружнього до дитини.

Це два різні процеси, які не можна змішувати.

Залучити фахівців

До мультидисциплінаркої команди, яка працюватиме з випадком, можуть бути включені різні фахівці:

працівник служби у справах дітей;

фахівець-кейс менеджер центру соціальних служб/соціальний менеджер в громаді;

психолог (зокрема, центру соціальних служб/іншого надавача соціальних послуг чи іншої установи/організації);

ювенальний поліцейський;

за потреби – лікар-психіатр в межах психолого-психіатричної експертизи.

Оптимально, коли на перших етапах роботи буде зібрано інформацію, що включає:

аналіз сімейного середовища або того, в якому проживає/перебуває дитина (наприклад, якщо це інтернатний заклад);

визначення наявності травмувального досвіду;

оцінку рівня психічного розвитку;

скринінг на розлади психіки і поведінки для визначення траєкторії подальшого корегувального втручання.

Така інформацію дозволить якісно і ефективно вибудувати подальші втручання.

Яких втручань потребує дитина, яка вчинила такі дії

Індивідуальна психологічна робота з дитиною

Ключові напрями:

формування розуміння згоди і меж сексуальної взаємодії;

розвиток емпатії (розуміння наслідків своїх дій);

навички саморегуляції (зупинка імпульсу);

робота з травмою (якщо є);

робота з розладами психіки і поведінки, якщо актуально.

Ефективними підходами є:

когнітивно-поведінкова терапія;

травма-інформований підхід;

елементи мотиваційного інтерв’ю.

Робота з батьками/ особами, які їх замінюють

Без залучення дорослих зміни нестійкі.Фокус такої роботи має бути спрямований на:

чіткі і зрозумілі правила щодо особистісних меж;

розвиток навичок комунікації без сорому і залякування;

підвищення ефективності нагляду без тотального контролю;

зменшення факторів ризику (контент, середовище, дозвілля/зайнятість).

Управління ризиками

Практичні заходи:

обмеження ситуацій, де дитина може залишатися наодинці з молодшими;

контроль цифрового середовища;

регулярний контакт з авторитетним значимим дорослим.

Групові або спеціалізовані програми

Для підлітків із повторюваною сексуалізованою поведінкою ефективні програми, які включають:

тренування соціальних навичок;

інформування про відповідальність за протиправні дії;

відновлювальні практики (де це безпечно і доцільно);

формування навичок безпечної поведінки, зокрема сексуальної.

Підсумок

Сексуалізована поведінка дітей, зокрема і передпідліткового/підліткового віку, як і прояви сексуального насильства між дітьми – це сигнал про порушення у розвитку, середовищі або психоемоційному стані. Пубертат підсилює ці процеси, але не є їх причиною. Ключове завдання дорослих – одночасно:

захистити постраждалу дитину;

зупинити поведінку;

створити умови, за яких дитина, що її вчинила, не повторить її знову.

Журавель Т.

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).